Найбільш ранні а м’ятки художньої емалі у Західній Європі IX ст., у Візантії – X–XII ст., в Китаї – XIV ст. На території України вироби відомі з III–V ст. з часів Київської Русі, а також з XIV–XVII ст. (виготовлені в Києві, Чернігові, Сосниці, Борзні). На початку XII ст. в Євро пі склалися школи Х.е.: мааська в Лотарінгії, рейнська (Кельн), лімозська (Лімож). Основними виробами Х.е. були церковні предмети, органічно пов’язані з внутрішнім опорядженням культових споруд. Глухі емалі змінилися прозорими (за гравіюванням) із золотими лініями і накладками. У XVIII ст. розвинувся емалевий живопис, зокрема портретна мініатюра. У XIX ст. Х.е. переживають занепад і відро джуються до певної міри у мистецтві стилю модерн, переважно в дрібних ювелірних виробах, у по єднанні з коштовними каменями, перлами тощо. Зокрема, перегляд традиційних уявлень суспільства про ювелірні вироби в руслі нового стилю реалізувала у своїй творчості О.Кульчицька. Декор і форми ви конаних художницею ювелірних виробів (брошок, кулонів, поясів, емалевих плакеток, шкатулок) засвідчують глибоке вивчення та творчу інтерпретацію форм, орнаментів, колориту гуцульських народних виробів. На розвиток українського емальєрного мистецтва XX ст. великий вплив мала твор ча й професійна діяльність Марії Дольницької (1895–1974), члена Асоціації українських незалежних митців. Після закінчення Віденської вищої художньо-промислової школи М.Дольницька активно експонувала власні станкові й навіть монументальні твори, виконані технікою емалі, на багатьох виставках євро пейських країн і США. У 1937 р. М.Дольницька у Львові провела курс технології мистецької емалі, який відвідувало понад 60 художників, серед яких Я. Музика, М. Бутович, М. Осінчук. Надзвичайно плідною і неперевершеною за художніми якостями була творча діяльність у царині емальєрного мистецтва відомої львівської художниці Ярослави Музики (1894–1973). У її творах (плакетках, шка тулках, прикрасах та ін.) знайшли відображення концепції художників-бойчукістів, творче переосмислення язичницької символіки, тенденції модерністського мистецтва. До сучасних українських майстрів належать А. Серебрянський, І. Міщенко, М. Комарницький, І. Шапошников, О. Бородай, І. Юрків, С. Вольський, В. Волощак, Т. Ільїна, В. Хоменко, О. Міхальянц, У. Федько, Т. Дреєва, С. і Т. Колечко та ін. Х.е. у XX ст. виготовляли в Україні – Київське творчо-виробниче об’єднання «Художник», Київська фабрика сувенірно-подарункових виробів та ін.