Бароковий художній метал Англії. Паралельно з французьким і німецьким, у XVII ст. переважало англійське ювелірство. Відродження англійської монархії, традиції двірцевого етикету вплинули на формування романтичного характеру ювелірних прикрас. Специфічно англійськими витворами стали пам’ятні й траурні персні. Найпоширенішим мотивом на металі були герби. Довезення з британських колоній чаю та кави спричинило виникнення нових форм металевого начиння. Своєрідними шедеврами багатої пізньобарокової пластики є масивні (100–200 кг) посудини – холодильники, а також великі резервуари для вина у вигляді зооморфної скульптури: срібних левів, баранів і т. ін., але вже за барокової доби в Англії з’явилося срібне начиння архітектора Роберта Адама, популярність якого підтвердила, що найвідповіднішим англійському відчуттю форми стилем був класицизм. В основу форм «адамового срібла» були покладені овоїдні форми античних ваз з покришками.

Бароковий художній метал Нідерландів. У XVII ст. в епоху розквіту стилю бароко золотарство посіло одне з чільних місць у вжитковому мистецтві Нідерландів. Особливо славилися своїм мистецтвом нідерландець Адам ван Віанен (1569–1627 рр.) з Утрехта, творець хрящового орнаменту, та його брат Паулус Ван Ніаікчі (бл. 1570–1613 рр.), автор численних фігурних зображень на посуді; Йоган Люта (бл. 1585–1669 рр.) з Амстердаму та Гербрант ван де Екгоут. Найпопулярнішими виробами в цей час були парадні таці на ніжці для овочів та чарки, які бачимо в натюрмортах Кальфа та Геди. У декор любили вписувати міфологічні, алегоричні та біблійні сцени, добре вгодованих путті рубенсівського типу. Хрящовий орнамент близько середини XVII ст. поступається перед натуралістично трактованими букетами та гірляндами, наростає примхливість ліній та багатство прикрас.

Бароковий художній метал Німеччини. Розвивалося у руслі стійких традицій майстрів Нюрнберга та Аугсбурга. Доступність цінних металів і коштовного каміння спричинила різке зростання кількості ювелірних прикрас. Але домінуючий сумнівний смак бюргерства негативно вплинув на художній рівень німецького ювелірства. Значною заслугою німецьких ювелірів стало вдосконалення Йозефом Страссером методу імітації діаманту кришталем з високим коефіцієнтом заломлення світла. Дешевизна цього методу також позначилася на кількісному зростанні прикрас. Для Німеччини XVIII ст. стало зенітом розвитку пишних мінливих форм срібного начиння. У формотворенні яскраво виявилося застосування контрастних зіставлень об’ємів, фактур, кольору. В орнаментиці начиння панували реалістичні плоди, квіти, гірлянди, характерний для барокового ювелірства ремінцевий орнамент. З 40-х років XVIII ст. в Аугсбурзі розвинулося виготовлення меблів з коштовного металу, здебільшого з білого незолоченого срібла. Крісла, трони, столи творилися в руслі яскраво декоративних, вільних округлих барокових форм. Їх мажорний характер, масивність та розкіш відповідали тогочасним замковим і двірцевим інтер’єрам.

Бароковий художній метал Франції. У Франції часів панування Людовіка XIV сформувався стиль французького бароко, який розширив просторові можливості формотворення, різних видів ужиткового мистецтва, зокрема металопластики. Французький тип ювелірства у цей період стриманіший у використанні декоративних деталей та активних форм порівняно з німецьким бароко. Жіночі ювелірні прикраси творилися у вигляді легких ажурних форм бантів, вінків, букетів, об’єднаних за стилістикою та призначенням у цілісні гарнітури. Серед коштовного каміння домінуючу роль відігравали діаманти, які нерідко суцільно вкривали поверхню гарнітурних комплектів прикрас. Особливо помітного розвитку набули такі форми прикрас, як брошки, діадеми, сережки і кольє. В останніх головною ознакою були каменоподібні підвіски панделоки, або, як їх ще називали, жирандолі. Вони утримувались скромною оправою і завдяки постійному рухові ефектно заломлювали на гранях каменів промені світла. Декоративними доповненнями до костюма служили підвісні до пояса шантелени з ключами, тютюнниці та інші дрібні предмети.