Ювелірне ремесло у давньому Єгипті належало до найпрестижніших. Вироби ювелірів відігравали насамперед сакральну та магічну функції. Великого значення у Єгипті надавалося символіці різних металів, каміння й знаковим зображенням на них. У додинастичний період єгиптяни здебільшого обробляли золото і мідь, які добувалися на Синаї та у Східній пустелі. З міді виготовляли прості за формами тази, глечики з примітивними носиками та ручками. Серед посуду пізніших часів з’являються ускладнені форми лотосу з глибокими канелюрами на корпусах. Із золотих виробів з періоду першої династії відомі браслети, скомпоновані з ритмічних відкарбованих пластин або філігранних намистин поряд із пластинами світло-блакитної бронзи, аметисту, склоподібної пасти. Ця перша відома єгипетська біжутерія за художніми якостями може рівноцінно конкурувати з виробами наступних епох. У період правління Меноса (2850-ті роки до н. е.) золото у Єгипті вважалося головною мірою вартості й було удвічі дорожчим за срібло. Прототипом грошей у цей час стають ковані чотирнадцятиграмові важки з вибитим на них іменем короля. Єгиптяни також впровадили виготовлення золотих дисків, наближених масою до важок, які стали першими варіантами монет. Для створення прикрас (насамперед браслетів) використовувалося також срібло, яке єгиптяни навчилися відокремлювати від природного сплаву із золотом близько 2000 р. до н. е. У ювелірній справі крім золота застосовувався також сплав золота із сріблом – «електрум», а також платина. Єгиптянам було відомо чимало сортів і сплавів золота: блискуче і матове, жовте, зелене, червоне різних відтінків, рожеве і сірувате. Велике поширення у єгипетських ювелірів подальших часів мала техніка інкрустації металів слоновою кісткою, коштовним і напівкоштовним камінням, фаянсом, склом. Популярності набуло й зворотне використання матеріалів, коли дерев’яні та кам’яні вироби інкрустувалися золотом або покривалися металевою фольгою. Періодом розквіту ювелірного мистецтва Єгипту вважається епоха Середнього царства. У цей час набуває поширення перетинчаста та виїмчаста емаль, техніка зерні, карбування по листовому золоту. Діадеми, пекторалі, намисто, браслети, перстені декоруються пластинками різноманітних каменів, витриманих переважно у синьо-зеленій гамі. Поліхромія твориться такими видами каміння, як бірюза, лазурит, малахіт, сапфір, сердолік. Помітним явищем для єгиптян було використання в ювелірних виробах поряд з коштовним і напівкоштовним також звичайного каміння з цікавими формами й кольоровою текстурою. Композиціям притаманна легка асиметрія, ажурність, гармонійна пропорційність об’ємів і кольорових плям. У антропоморфних зображеннях зберігається характерне для всього єгипетського мистецтва профільно-фасне поєднання частин тіла. Значне місце посідали стилізовані рельєфні зображення ока, місяця, човна, жука-скарабея, грифона, які поряд з естетичними відігравали релігійні й магічні функції. Про неперевершеність техніки обробки металів єгиптянами свідчить унікальний саркофаг Тутанхамона, відлитий із золота загальною масою 1110,4 кг у період Нового царства. Технологія виконання цього саркофага й досі залишається загадкою. Серед таємниць єгипетських ювелірів постає і напрочуд віртуозне карбування. Листове золото, з яким вони працювали, було у два десятки разів тоншим за те, яке існує нині. Неперевершеним прикладом мистецтва карбування є знаменита маска Тутанхамона, виконана з кованого золота та інкрустована смальтою і камінням. Серед досягнень єгипетських ювелірів слід відзначити також вдале використання золотих плиток з фактурним орнаментом із «золотого піску». Ця своєрідна техніка передавалась єгипетськими ювелірами з покоління у покоління впродовж тисячі років, поки не занепала. Сучасні ювеліри відродили її шляхом багатьох експериментів. Паралельно із золотом єгиптяни у великій кількості використовували бронзу. Окремі предмети з кованої бронзи відзначаються надзвичайною легкістю, тонкістю, яка іноді становить дві третини міліметра. Окрім міді та олова у сплавах ювеліри Єгипту застосовували також цинк, фосфор, алюміній.

Рідше від інших металів, унаслідок релігійних переконань єгиптян, використовувалося залізо. У Давньому Єгипті цей метал називали «ваасперс» – «народжений на небі». Кілька бусин з метеоритного заліза було знайдено вже у похованнях додинастичного періоду. В похованні нащадка Ехнатона Тутанхамона біля мумії лежав золотий браслет із залізним оком Бога Гора, невеликий залізний кинджал із золотим руків’ям і залізне підголів’я. Ці предмети мають яскраво виражений багатий характер. Тут же у невеликій коробчині виявлено мініатюрні залізні знаряддя (долота, різці та ін.) загальною масою чотири грами.

Очевидно, релігійні догми щодо заліза обумовили і розвиток здебільшого бронзової зброї єгиптян. Відомі єгипетські бойові сокири трьох форм, кинджали, метальні ножі, виконані з бронзи. З художнього погляду серед озброєння особливо цікавими є ритуальні топірці, ажурна золочена поверхня яких вкрита рельєфами та поліхромною інкрустацією з каміння й склоподібних паст. Декоративність цих топірців суттєво доповнює ефектна плетінка із золотих стрічок, які скріплюють металеву частину з дерев’яним руків’ям.

Вироби з художнього металу, які є зразками монументального мистецтва або виконують роль архітектурно-художніх елементів, у Давньому Єгипті зустрічаються вельми рідко.

У домусульманський період і мусульманську епоху художній метал Єгипту формувався під впливом візантійського та персидського мистецтва. Під час розквіту мусульманської цивілізації тут з’явився мосульський і дамаський стилі обробки металу.