КАНИТЕЛЬ (фр. саnnetille) – дуже тонкий, як нитка, кручений позолочений або посріблений дріт для гаптування.

КАНФАРНИК – чекан (знаряддя для карбування) з конічним вістрям на кінці для нанесення на бляху круглих заглибин. Карбувальники вживали К. для позначення контурів зображення у створенні фактурного тла.

КОВАДЛО – залізна або сталева підставка певної форми, на якій обробляють метал та кують металеві вироби.

КОВАЛЬСЬКИЙ ІНСТРУМЕНТ – знаряддя для виконання ковальських робіт. До нього належать ковадло, ковалда – молот вагою 2–16 кг, ручник – молоток вагою 0,5–2 кг, зубило – молоток з вістрям на одному кінці та підсічка (трикутна призма), що має хвіст, який вкладається в отвір ковадла, пробійники – молоток з вістрям різної форми, якими пробивають отвори в металі, обтискач – молоток з підкладкою для куття циліндричної чи гранчастої форм, підбійка – інструмент для полегшення пробивання заглибин. Допоміжними знаряддями К.і. є кліщі різноманітної форми, якими тримають розжарений метал під час праці, стояки тощо.

ЛИВАРНА ФОРМА – прилад для формування предметів з рідких, що затвердівають, мас. Процес називається виливанням, продукт – відливком. Л.ф. бувають одноразові і багаторазові.

ЛУСКОРІХИ – дерев’яні (або металеві) кліщі для розколювання горіхів. Л. – традиційні вироби народних майстрів Прикарпаття, часто багато оздоблені.

МАТРИЦЯ (нім. matrize, від лат. matrix – матка) – брусок із твердого матеріалу (картону, дерева, глини, каменю, металу, пластмаси) із заглибленим зображенням негатива твору, який треба повторити в певній кількості примірників. Копія-позитив з матриці одержується технікою відливання, пресування або відбивання.

ОКЛАДЕНЬ (від О – та клад, класти) – декоративне захисне покриття з металу ікони чи переплетення книги, прикрашене карбівкою, філігранню, коштовними каменями; інша назва – басма.

ОКУТТЯ МЕБЛЕВІ – металеві накладки, що служать для зміцнення конструкції предмета і одночасно виконують декоративну функцію (часто найбільш яскраво виражають його стилеву приналежність). До О.м. належать залізні смуги (у меблях до XV ст.), завіси, замки з ключовиною, ручки шухляд та суто декоративні накладки. Виконували їх спершу ковалі та слюсарі, а в час найвищого розвитку цього виду мистецтва – у XVIII ст. – до нього долучалися майстри різних спеціальностей (проектувальники, ливарники, карбувальники, золотарі).

ПАТИНА (іт. раtina, фр. раtinе – патина, наліт) – тонесенький шар окисів (зелені) чи закисів (черні), що покриває вироби з міді, бронзи, латуні. П. утворюється внаслідок атмосферних впливів, захищає твір від корозії і надає йому благородного кольору, тому нові вироби часто патинують штучно.

ПЕЧАТКА – прилад для відбитка з нього (рельєфно чи фарбою), що первісно був знаком власності, згодом також юридичним ствердженням вірогідності документа. Історична наука, що вивчає печатки, наз. сфрагістикою. Найдавніші печатки (кінець IV тис. до н. е.) походять з поселень Урук таджемет-Наср. В 3 тис. до н. е. П. вже значно поширені у державах Дворіччя та Єгипті. Найдавнішими на території колишнього СРСР є глиняна печатка поч. І тис. до н. е. з Мінгечеурі та урартійські печатки VII – поч. VIII ст. З доби Київської Русі збереглися печатки князів: Ізяслава Володимировича, князя полоцького, Святослава Ігоровича, Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха та ін.; з часів козаччини – Війська запорізького, гетьмана Григорія Лободи, гетьманського управління, козацької старшини, полків та сотень тощо.

ПЛАКЕТКА (від фр. plaquette – пластинка) – декоративна пластинка переважно прямокутної форми, металева, керамічна чи з іншого матеріалу, оздоблена рельєфом або розписом, що становить самостійний мистецький твір; часто використовується також як накладка на творах ужиткового мистецтва.

ПОЛІМЕНТ (фр. pоlsment, від роlir – лощити, полірувати) – речовина, що застосовується при золоченні металевих і дерев’яних виробів; складається з добре очищеного болюсу (залізистої глини, яку добувають у Вірменії), воску, мила, сала, часом яєчного білка. Всі компоненти варяться, суміш тонким шаром наноситься на виріб, висушується і шліфується; потім зволожується, і на неї накладається сусальне золото.

ПОЛУДА – шар олова або олов’яного сплаву, що його наносять на вироби при лудінні. Давніше лудили мідний кухонний посуд (захист від отруйних окисів міді), а в XVI–XVIII ст. також залізну меблеву фурнітуру.

ПУАНСОН (фр. роіnsоn, нім. рunze) – 1) cталевий інструмент, що застосовується в техніці заглибленої гравюри, найчастіше при роботі пунктирною та олівцевою манерою. П. нагадує цвях, яким за допомогою молотка наносять на дошку заглибини у вигляді крапок; 2) сталевий штамп із заглибленими зображеннями та написами для карбування монет і медалей.