ФАЛЕРИСТИКА (лат. phalerae) – металеві прикраси у вигляді блях та жетонів, які виконували роль бойових відзнак у воїнів античної Греції та Риму. Фалеристика – також спеціальна історична дисципліна, яка вивчає історію нагородних знаків (орденів, медалей, хрестів, відзнак), знаків розрізнення та розвиток нагородних систем як минулих часів, так і сучасної доби. Важливе завдання фалеристики – технологія виготовлення пам’яток, встановлення виробників, авторів-проектантів, датування, місця збереження, каталогізація тощо. Спорідненим з фалеристикою є вивчення клейнодів та атрибутів влади або цехового чи іншого громадського, професійного устрою. Зокрема, у 1924 р. мистецтвознавець М. Макаренко здійснив опис козацьких клейнодів, що зберігалися в Ермітажі. Опис зафіксував понад  вадцять козацьких хоругов, срібну булаву гетьмана Данила Апостола та ін. У 1930-х рр. з Преображенського собору в Ленінграді було викрадено 20 запорізьких курінних знамен, 3 бунчука, срібну булаву, 8 козацьких паникадил. Колекції української фалеристики мали місце в Музеї НТШ, Музеї визвольної боротьби України в Празі, Музеї воєнно-історичних пам’яток у Львові, в Королівському військовому музеї в Брюсселі, в Українському музеї-архіві у Клівленді (США) та ін. Українська атрибутика і фалеристика як культурчий чинник відродились у колі організаторів збройних формувань УСС. Зокрема, четар і генеральний обозний Легіону УСС із Городоччини Львівської обл., адвокат Іван Цяпка був наречений титулом Великого Комтура Лицарства Залізної Остроги. Капітула Лицарства у 1916 р. розробила Орден Залізної Остроги, хоругву, булаву, церемонійний меч. У 1920-х рр. лицарську традицію УСС перейняв Пластовий курінь «Орден Залізної Остроги» ім. Святослава Завойовника, згідно із заповітом князя Святослава про Орден руських лицарів.

Share to Facebook
Share to Google Plus