КОНВІСАРСТВО (пол. konwisarstwo) – ремесло, пов’язане з виробницт вом і обробкою предметів з олова (хрещальні свічники, кухлі, чари, столове і кухонне начиння, ложки, ланцюги, недорога біжутерія). Олов’яні речі головним чином відливали плоскі, часом кували з бляхи. Багатобічний посуд паяли з відповідно обрізаних пластин. В оздобленні користувались водночас різними техніками (гравірування, карбування, пунцювання та ін.), часто додаючи позолоту або сріблення (XVI–XVII ст.), зафарбовування (XVIII–XIX ст.), поєднання олова з міддю або бронзою (здебільшого у XVII ст.)

КОНВІСАР (від лат. соnviscerare – змішую, поєдную; пол. konwi sarz – ливарник олова) – майстер литва декоративних та ужиткових виробів з олова і цинку. Згадки про К. на Україні зустрічаються уже в актах XV ст. Найбільший розквіт конвісарства припадає на другу пол. XVII – першу чв. XVIII ст. К. виготовляли побутові речі, передовсім посуд. Вони були об’єднані в цехи. З XV ст. конвісарський існував був у Києві. У Львові спершу належали до цеху ювелірів та живописців, а в 1600 р. утворили окремий цех, що про існував до серед. XIX ст. Поряд з цеховими майстрами, якими за шляхетської Польщі могли бути тільки католики, працювали також майстри позацехові, т.зв. партачі, які є авторами багатьох пам’яток церковного і світського посуду. В серед. XIX ст. цей промисел занепадає.