Давньоримський художній метал – вироби з металу, що хронологічно та симетрично відповідають особливостям художнього стилю Римської республіки та Римської імперії поміж II ст. до н. е. та V ст. н. е. Започаткована етрусками техніка відливання бронзової скульптури досягла найвищого рівня розвитку в давньоримський період. У V ст. до н. е., згідно з писемнимиджерелами, лише в Римі налічувалося понад три тисячі почесних статуй імператорів та полководців. Новою рисою стало використання для статуй поряд із бронзою інших металів, прикладом чого може служити відоме золоте погруддя Марка Аврелія. Металева скульптура римлян вражає не лише високими художніми якостями, а й розмірами: встановлена поблизу Колізею бронзова статуя Нерона в Римі сягала висоти 30 м. У золотарстві римляни не відразу зуміли виявити власний художній стиль. Під час воєн з Грецією її мистецтвом було знехтувано. Натомість у золотарстві культивувалися місцеві здемократизовані естетичні смаки. Великий вплив мали також давні традиції золотарства етрусків. Від III ст. до н. е. римляни запозичили у греків звичай носити ювелірні прикраси, їх виробництво досягло вищої досконалості в добу імперії, хоча і в цей період здебільшого еклектичним римським прикрасам бракує оригінальності художньої мови. Римляни першими ввели у загальний вжиток прикраси, їх могли носити як заможні, так і нижчі верстви населення. Окрім золотих, це спричинило появу прикрас із срібла та заліза. Головними відзнаками вищого соціального стану служили золоті та срібні персні з рельєфними портретами. Від часу правління Августа у II–III ст. перстені було дозволено носити також медикам, а згодом і солдатам. Залізні, а пізніше золоті весільні перстені прикрашалися пам’ятними написами. Ансамбль прикрас багатих римлян складали також аграфи, кулясті сережки з підвісками-перлами й коштовними каменями, дрібні оздоби на зачісці, защіпки для волосся з фігурами Ероса. Римські браслети мали форми спіралі із закінченням у вигляді вужа або сплющених півкуль, прикрашалися коштовними каменями, бурштином. У пізній античності прикраси стали особливо яскравими завдяки великій кількості каменів та емалей. Високого художнього рівня у Давньому Римі досягло виробництво камей, різьблених із сардоніксу, яшми та ін. Продумані функціональні форми римських прикрас у всій своїй масивності й поліхромії створюють враження жорсткості та суворої практичності. Камінь і метал тут самоцінні своєю лаконічною масою, коштовністю та підкресленою конструктивністю. Захоплення римських золотарів монолітними об’ємами витіснило такі техніки, як зернь та філігрань.

Share to Facebook
Share to Google Plus